Всякі батьки чекають з благоговійним трепетом народження своєї дитини. Якщо ж це очікування становить довжину з моменту одруження до зрілої старості, то ефект підсилюється. Проте випадок народження дитини в Захарії та Єлизавети містив не лише момент таємниці, але й чуда, котре здатне долати закони фізичного світу.
Про такий стан речей свідчить ряд подій: відвідини Єлизавети Марією і реакція немовляти на слова привітання родички, відвідини ангела, німота Захарії, незвичне ім’я, майбутня місія дитини тощо. Все це свідчення того, як незбагненним чином відбувається життя людини, котра згоджується на участь у ній Бога. В такому разі її життя включене в потік Промислу Божого, а не є лише лінійною подієвістю та збігом обставин.
Для того, щоб все вищезгадане могло здійснитися, спершу потрібна була велика віра у Бога, віра котра слово робить ділом, котра добрий намір втілює і дає життя, а потім це життя стає свідчення вічного Буття, Яким є Сам Бог і Яке прийшло у світ через Сина.
Віра підкріплена молитвою і любов’ю долає усталені норми і межі законів, щоб являти силу Бога і «молитву праведника, котра може багато що». У своєму житті ми не повинні штучно плекати чудес, а повинні усвідомити, що саме наше життя є чудом, за яке ми завжди маємо складати вдячність Творцю і робити його даром для інших.
Іоан Хреститель став настільки відданим Богу, що зрікся власного я, зробившись лише голосом Божим. Це гідний подиву приклад самозречення і жертовності заради Іншого. Саме тому Сам Спаситель іменує Іоана «найбільшим між народжених жінками».
