Друга неділя після П’ятидесятниці присвячена пам’яті усіх святих української землі. Здається, ніби це свято демонструє якусь національну ідею релігійності, а проте воно лише свідчить про участь наших співвітчизників у Божій справі і включене в контекст святкування з усіма святими всіх часів і місць.
Не може бути якоїсь окремої «української» святості, чи «російської», чи «англійської», або якої-небуть іншої. Є культурні, ментальні чи інші особливості регіону, епохи, котрі певною мірою впливають на особливість подвигу святих, але не є визначальними і тотальними.
Коли ми згадуємо пам'ять святих-українців, нам стає радісно від того, що на цій землі ходили наші предки, займалися подібними справами і досягли святості. Це найближчі наші друзі і заступники перед Богом, котрі дають нам надію і приклад реалізації найкращих людських якостей закладених Творцем і явили їх у святості життя, чудотворіннях, ділах милосердя і любові в різних куточках нашої землі. Це привід для радості і спонука до продовження їхньої справи.
Святість не визначається місцем народження, мовою, статусом, фізичним станом, кольором шкіри, персональними поглядами на певні явища і речі, що могли бути і помилковими тощо. Святість полягає в участі людини у святості Бога, Якому єдиному це притаманно. Ми ж святі в ту міру, наскільки включенні в стосунки з Творцем, а це залучення можливе завдяки найперше волі Божій, нашій відповідності святості Отця через наслідування Сина, спробам очиститися дією благодаті Духа Божого.
В своїй ранковій проповіді протоієрей Сергій Цьома наголосив про небезпеку відгородження нас самих від святих як особливим вибраним людям, з якими у нас немає точок дотику. Саме тому свято подвижників масштабів однієї країни допомагає нам відкинути цю крайність і шукати витоків їхньої святості, котрі просіяла на теренах України.
«Кожен з нас, – зазначив отець Сергій, – покликаний до святості з усіма своїми особливостями, дарами, можливостями, навіть недоліками і в цьому є різноманітність способів прославлянь Бога. Кожен на своєму місці має віднайти причину і мету власних трудів і пошуків».
