Протягом всієї історії єврейського народу Бог відкриває себе на сторінках Святого Писання як Бог, Який дає добрі обіцянки і обов’язково їх виконує. Це стосується як цілого народу, так і слова конкретній людині. Сьогоднішнє свято демонструє черговий доказ вірності Бога Своєму слову через приватну обіцянку старцю Симеону, котра у той час несла вселенський характер для історії людського спасіння.
Старозавітне людство могло лише розраховувати на майбутнього Месію, Який лиш один у змозі звільнити його від тягаря відпадіння від Бога. Одна ця обіцянка була надією на визволення. Арбітрами цієї надії були пророки. Проте час настання приходу Спасителя невідомий і можна лише сподіватися, що саме з твого роду з’явиться Месія.
Старець Симеон отримав засвідчення від Бога, що не помре доки не побачить обіцяного Вождя. Коли земні батьки Ісуса Христа несли Младенця Ісуса до Єрусалимського храму для виконання Закону Мойсея на сороковий день від народження первенця, Симеон промислительно прийняв дитину на свої руки, промовивши пророцтва і слова, що склали молитвослів’я православного богослужіння: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром,бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів,світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля" (Лк. 2: 29 - 32).
У події Стрітення Господнього локальна зустріч відобразила вселенських масштабів зустріч людини з Богом, котра втішена від здійснення обіцяного.
