У Церкві немає жодних подій чи свят, які б відбувалися стихійно та хаотично. Все добове і річне коло богослужінь становить циклічність життєвого потоку людини включеної у творчий процес Божої провіденційної дії.
Незабаром церковна спільнота постане перед подією Великого посту, коли покладе початок на шляху духовного переродження, а доти Церква підготовлює її, щоб зробити сприйнятливою до науки, дарів і боротьби постового подвигу.
Ця підготовка полягає у п'яти неділях, що передують Святій Чотиридесятниці, мають своєрідну назву і відповідну духовну науку. Першою такою неділею є сьогоднішня неділя про Закхея.
Неділя про Закхея - це історія про велике добре бажання, котре отримало відповідь і змогло не лише здійснитися, а й дати щедрі плоди духовних якостей.
Закхей, як тогочасний податківець, котрий збирав мито зі співвітчизників на державу-окупанта, не користувався прихильністю серед народу та й, очевидно, не був чесним у своєму ремеслі. Проте внутрішнє прагнення добра все ж нуртувало у глибинах його серця і змогло проявитися завдяки появі Того, Кого це серце постійно прагне - Бога в лиці Ісуса Христа. Певна річ, Закхей цього не знав, але він відчував неземний вимір постаті Спасителя, котрий притягував до себе.
Одне бажання побачити, можливо щось почути від Христа було винагороджене прагненням Ісуса відвідати його оселю.
Суспільство не бачачи сокровенні прагнення людської душі осуджує в своїй оцінці як Закхея, так і Христа, але інша сторона особистості Закхея абсолютно розкрилася у його прийнятті Христа, як у свою оселю, так у першу чергу в своє серце, бо "прийняв Його з радістю".
Приклад Закхея закликає нас до справжнього пошуку правди і радості життя, який можливий лише у випадку великого прагнення і зусиль.
Чи насправді ми так сильно прагнемо зустрічі з Богом? Чи використовуємо ми добрі засоби задля досягнення цієї життєво необхідної цілі?
Ці питання є критерієм наших бажань, з яких може початися дорога одужання і оновлення. Це початок підготовки до зустрічі з самим собою перед лицем власного безбожного життя і далекий вогник Світла Христового Воскресіння, що маярить нам як гарантована надія перемоги, хоч і слідує за голгофською дорогою випробувань.
