Передумовою нормального морального стану людини є дотримання етичних принципів. Найкраще вони висловленні у десяти заповідях Мойсея. Для християнина ці заповіді є також мірилом внутрішньої досконалості, котрий вона визначає арбітром духовності. То чому ж герой сьогоднішнього уривка з Євангелія, багатий чоловік, котрий ці заповіді виконував з юних літ, пішов від Христа засмучений?
Ніхто не стане заперечувати, що не вбивати, бути вірним у стосунках, шанувати батьків, не красти – це нормально. Цю норму, яка визначає людину як розумну істоту з моральними принципами, багатий чоловік виконав. Проте ми чуємо у євангельській розповіді про незадоволеність багача. Очевидно, він відчуває недостатність виконання норм Декалогу перед висотою євангельських вимог Христа.
Чоловік виконав старозавітні приписи, котрі покликані не дати людині скотитися у прірву погибелі і заразом стати повною мірою людиною. Проте досконалість, коли ми покликані уподібнитися Богу вимагає куди більшого, а саме – зректися себе і послідувати за Христом. Ось ця вимога стає непосильною для виконання.
Безперечно, продавати все своє майно і роздати убогим можна вважати великим проявом благородності і щедрості, або ж крайнім ригоризмом. Проте в цій історії багатство чоловіка не є визначальним, а лише приводом для виявлення неготовності багача виконувати духовний закон.
Зазвичай, коли ми робимо добрий вчинок чи виконуємо якусь із заповідей, то мимоволі за цим закрадається корислива складова, незалежно від того якою вона буде: матеріальна чи духовна. На перший погляд здається, ніби ми втрачаємо від діл милостині чи жертовності, але насправді ми набуваємо інше багатство – похвали, подяки, задоволення. Тому насправді робити добре діло є приємним. Але Христос закликає зректися своїх «добрих» діл, зрештою самого себе і йти туди, куди Він укаже. Ця мандрівка немає чіткої мети, у ній немає окресленого маршруту, тут не передбачено усіх небезпек і ризиків. І Сам Христос підтверджує, звертаючись до апостолів, що самій людині це не під силу. То що ж тоді робити? Вихід лише один: довіритися Богу і йти за Його вказівками, навіть якщо присутність Його Самого не завжди буде відчутною на цій дорозі спасіння.
