Історія про біснування в місті Гадарин є досить лячною: з однієї сторони через велику кількість бісів, що є активними учасниками в цій історії, а з іншої – через байдужість і опозицію містян до духовних речей.
Разом з жителями міста Гадарин нам частіше вдається побачити меркантильну сторону подій чи явищ, ніж її духовну складову. Тож гадаринці збентежені від втрати майна у вигляді стада свиней, ніж від зцілення людини від одержимості багатьма нечистими духами. Привід для радості перетворюється на привід для серйозного занепокоєння щодо економічної ситуації. Тут немає місця для Бога, на думку гадаринців, тому його просять покинути місцевість.
Бог – це сфера святості, чистоти і тому ми найчастіше міркуємо про такі речі на богослужінні і в церкві, а інші сфери – це площина людської монополії. Проте Христос входить у кожну сферу нашого життя, очікуючи, що ми приймемо Його і ту преображаючу силу, з якою Він діє на них.
Дуже важко відмовлятися від звичного ритму життя, певного рівня комфорту, речей побуту, власних звичок, залежностей, – свиней, котрі підживлюють наші щоденні пристрасті, але страшніше – відмовлятися від Господа, котрий бажає зруйнувати наші ідоли, щоб привести до свободи. Ось від чого відмовилися гадаринці, а з ними часто і ми на користь ілюзорності власної безпеки і стабільності.
