Передостання підготовча неділя напередодні святої Чотиридесятниці в церковній традиції носить назву "м'ясопусна", оскільки Церква поетапно підготовлює своїх чад до входження у подвиг посту. Разом з тим, вона має ще одну назву - неділя про Страшний Суд, котра на відміну від першої назви, що несе аскетичну складову, вказує на духовну реальність повсякдених речей і наших вчинків, котрі стають визначальними в перспективі грядущого Царства Божого.
Питання майбутнього Страшного Суду, про який говорить Сам Христос, протягом усієї історії богословської християнської думки викликало безліч інтерпретацій есхатологічної символіки нового Завіту. Проте з усього пласту різних варіантів можна виснувати кілька, що складають осердя православної догматики щодо прикінцевих речей останніх часів.
Найперше потрібно зауважити, що оскільки слово про Страшний Суд лунає з уст Самого Сина Божого, то немає сумнівів у тому, що реальність цієї події постійно нависає над нами, якщо так можна висловитися в ключі фатальності, хоч і непередбачає чітких вказівок часової точності. Разом з тим, реальність Страшного Суду представляється універсальною подією другого приходу у світ Спасителя для кінечної цілі визволення світу від ярма гріха і смерті, що стосується всього людства, незалежно від їхніх зовнішніх обумовленостей - національності, раси, релігії, віри, статусу і т.д.
По-друге, відділення однієї категорії людей від інших, спасенних від проклятих, залежить не від напередвизначеності чи упередженної думки та емоційності авторитарного бога, а від особистого вибору кожної людини жити категоріями духовного порядку, що передбачає наслідування буттєвих принципів Ісуса Христа, чи, перебуваючи у полоні власної та диявольської ілюзорності існування, жити у самоствердженні автономного "я", що в одному та іншому випадку мають різні наслідки. Звідси євангельська символіка "козлів" і "овець" чи "тих, які по праву сторону" та "тих, які по ліву сторону" від Царя.
Наостанок скажемо, що критерієм вищезазначеного відбору слугуватиме наша реалізація закладеної Богом потенційної властивості безкорисливої любові до ближніх, яка не передбачає якихось наших духовних якостей, що слугують активній діяльності щодо інших, а, усвідомлюючи власну гріховність, служить всякому, не очікуючи від них яких-небуть дивідендів.
