Сьогоднішнє свято продовжує нагадувати нам про безмірну Божу любов, котра втілилася і прийшла у цей світ. Ісус Христос приймає на восьмий день від народження ритуальне обрізання, щоб вкотре довести нам Свою максимальну солідарність з людськими законами і нами в цілому.
В давнину обрізання, котре вперше було встановлено між Богом і Авраамом, як поновлення зв'язку людини зі своїм Творцем і новим договором про вірність цим завітам довіри і любові, вповні реалізувалося у Самому Спасителеві.
Бог, Який не обумовлений нічим, Який не має якої-небудь потреби, стає залежним і вразливим людським Дитям.
Ми рідко коли замислюємося про таємницю Боговтілення, бо Христос проходить етапи земного життя настільки «по-земному», що ми мимоволі забуваємо, що це Сам Бог.
Разом з тим, ми звикли до Бога звертатися такими епітетами, котрі хоч і мають місце, але не демонструють безпосередніх відносин між двома сторонами. Ми кажемо Його: Бог, Вседержитель, Господь, Всемогутній і так далі, і всі ці найменування роблять Його незрівнянно далеким і недоступним для нас. Але сьогодні Христос отримує Своє людське ім'я «Ісус» і це ім'я закликає нас до діалогу безпосереднього. більше того, Сам носій цього імені стає доступною для нас дитинкою, яку можна побачити, торкнутися, а далі живе серед нас.
Цим жестом абсолютного смирення Ісус Христос доводить нам, що Він є Богом живим, близьким, доступним і прагне зв'язку, спілкування сам на сам.
Відтепер Бог має ім'я і до Нього можна звернутися і Він відповість. Своїм найменуванням Спаситель відкидає від себе узагальнюючі поняття, що роблять Його безликим і невпізнаним, а стає для кожного Я відкритим Ти, і тільки на цій площині ми здатні реалізувати особистісні стосунки. Саме до цього закликає нас Богодитя Ісус і прагне нашої зворотної відповіді – у вільному акті взаємності і любові.
