23 березня 2018 року, у п’ятницю ввечері, настоятель Свято-Покровського собору протоієрей Олександр Трофимлюк у співслужінні кліриків храму протоієрея Ярослава Романчука, протоієрея Сергія Цьоми, священика Михайла Павлюка, священика Андрія Григораша, протодиякона Богдана Гайдая та диякона Миколи Кучера звершив ранню з читанням акафісту Пресвятій Богородиці.
Святкування Пресвятій Богородиці з читанням акафісту – особливого похвального молебного співу, під час якого не можна сідати (з грецьк. акафіст – несідальний), – встановлене в IX столітті в подяку за неодноразове визволення Константинополя від нашестя ворогів (аварів у 626, персів – у 677, арабів – у 717 роках), звершене завдяки заступництву Пресвятої Діви Марії.
Зі спасінням Константинополя у 626 році від нашестя персів і варварів, у тому числі й від скіфів, пов’язують походження першого кондака акафіста «Взбранній воєводі…». Слово «взбранний» – грецьк. «іпермахос» – означало воєначальника (слав. воєводу), який йшов на битву (слав. «на брань») попереду війська, надихаючи своєю мужністю воїнів. Діва Марія, як чесніша від херувимів і славніша від серафимів, є переможною Предводителькою всіх віруючих у їхній боротьбі з гріхами, тому і називається Взбранною Воєводою.
За переданням вперше акафіст був прочитаний вночі у Влахернському храмі Константинополя після чудесного визволення столиці Візантії від ворожого флоту, що облягав її в 860 році. Цей флот був знищений бурею, що піднялася після того, як в морі з молитвою опустили ризу Пресвятої Богородиці.
Спочатку святкування звершувалося тільки в Константинополі у Влахернському храмі, де зберігалися чудотворна Влахернська ікона Божої Матері та предмети, пов’язані з її земним життям, – риза і пояс. Пізніше свято було внесене до Студійського уставу, а потім і в церковні богослужбові книги, ставши загальним для Східної Церкви. Канон до цього свята був написаний у IX столітті Йосифом Студитом.
