Свято-Покровський собор Солом'янського району міста Києва – храм роботи Іполита Ніколаєва у Києві, на Солом'янці. Збудований упродовж 1895 – 1897 рр. у пам'ять про митрополита Київського і Галицького Платона (Городецького). Знаходиться на розі вулиць Патріарха Мстислава Скрпиника та Стадіонної. Серед киян відома також під назвами Платонівська церква та На Стадіонній (через однойменну вулицю).
Ідея будівництва Покровської церкви з Платонівським вівтарем належала київському міському голові Степану Сольському.
Наприкінці XIX століття Солом'янка — на той час розвинута і густонаселена околиця Києва — не мала жодного храму, тож ініціативу міського голови зустріли особливо схвально. Проект культової споруди виконав архітектор Іполит Ніколаєв — син відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва.
Закладення церкви відбулося 14 вересня 1895 року, а освячено її було вже за 2 роки — 9 листопада 1897 року. Зборами коштів та процесом побудови керував громадський комітет на чолі з відомим київським підприємцем та міським діячем Яковом Бернером, який особисто вклав у справу 2000 рублів та 25 тисяч штук цегли. Загалом комітетом, до складу якого також входили відомі меценати Михайло Дегтерьов, Олександр Терещенко та інші видатні особи, на будівництво було зібрано 37 тисяч рублів.
Крім головного престолу на честь Покрова Божої Матері, Покровський собор має ще два бічних вівтарі: правий – на честь преподобного Платона сповідника та лівий – на честь святих жінок мироносиць.
Навколо великої головної бані стояло п'ять декоративних малих, які пізніше зникли. При церкві діяли заснована на Солом'янці ще у 1892 році церковно-парафіяльна школа та жіноче благодійне товариство, яке відкрило тут у 1906 році денний притулок для малолітніх дітей.
У 1905 році настоятелем Покровської церкви було призначено майбутнього митрополита УАПЦ протоієрея Василя Липківського, раніше звільненого з посади директора Київської церковно-вчительської школи за «українофільство». Отець Василь був настоятелем цього храму до 1919 р. Зусиллями отця Василя у 1907—1914 рр. за проектом інженера Костянтина Сроковського було проведено перебудову Покровської церкви.
Внаслідок перебудови церкву було розширено майже удвічі: збільшилися розміри приділів, також було прибудовано триярусну дзвіницю. У цей самий час відбувається збільшення чисельності парафіян храму.
За часів СРСР Покровській церкві дивом вдалося вціліти, проте храм не оминула широкомасштабна державна антирелігійна кампанія.
У 1939 році комуністична влада закрила храм. Тоді ж його було «обезглавлено» — зі споруди були знесені церковні бані та дзвіниця, а загальний вигляд церкви був максимально наближений до світської будови. Зроблено це було з метою економії коштів: таким чином влада ніби і провадила боротьбу з релігією, але у той самий час економила кошти на знесенні храму. Вважалося, що позбавлена бань церква вже не несла «загрози трудящим», а її роль та домінуюче положення у міській забудові одразу ж знижувалось.
Під час німецької окупації міста, 1941 року, службу Божу у храмі було відновлено і храм більше вже не закривався.
У 1960-х рр. Покровська церква майже стала кафедральним православним храмом Києва. У ці роки, після невеликого послаблення у 1950-х рр., відновилися жорстокі гоніння на церкву, і київська міська влада розглядала можливість закриття Володимирського собору, що мав на той час статус кафедрального, та перенесення кафедри подалі від центру Києва, на Солом'янку. Втім, завдяки надзвичайним зусиллям віруючих, цього вдалося не допустити.
За часів незалежної України Покровський храм на Солом'янці був повністю відроджений. У 2000-х рр., зусиллями церковної громади та настоятеля храму протоієрея Димитрія Садов'яка, були відбудовані бані та дзвіниця церкви, що дозволило повернути храмові її первісний вигляд.
Також у 1990-х рр. на храмі було встановлено меморіальну дошку на вшанування митрополита УАПЦ Василя (Липківського). Текст дошки повідомляє: «У цій церкві Св. Покрови на Солом'янці в 1905—1919 рр. був настоятелем обранець Першого Всеукраїнського Собору УАПЦ 1921 р. митрополит Василь Липківський».
У 2016 році була встановлена меморіальна дошка на вшанування протоієрея Димитрія Садов'яка: «Цей Свято-Покровський собор був відбудований завдяки ревному і самовідданому служінню настоятеля храму (у 2002 – 2015 рр.), відновлювачу служіння українського військового духовенства, доктора богослів'я протоієрея Димитрія Садов'яка».
Після Об'єднавчого Помісного Собору Православних Церков України 15 грудня 2018 року громада першою з-поміж інших юридично увійшла до Православної Церкви України.
У 2021 році на подвірʼї храму коштом благодійника Кирила Федорчука встановлено скульптурну композицію Покрови Пресвятої Богородиці.
Настоятелі храму:
Першим настоятелем храму (1897–1905) був протоієрей Ісаакій Тарасевич.
З 1905 по 1919 рр. настоятелем Покровської церкви був майбутній митрополит УАПЦ протоієрей Василь Липківський.
З подальшого періоду відомо про таких очільників громади: священника Харитона Говядовського (УАПЦ, 1924 р.), протоієрея Василія Дем‘яновського (1929 – 1936), протоієрея Віктор Вельміна (1937), архімандрита Олександра Вишнякова (УПЦ, 1939 – 1941), протоієрея Федота Шпаченка (УАПЦ, 1942 р.), протоієрея Миколая Радецького (УПЦ, до 1992 р.).
Від часу входження громади до юрисдикції УПЦ Київського Патріархату (з 1992 року) настоятелями були протоієрей Степан Артемюк та протоієрей Володимир Степанюк.
З 1998 по 2015 рр. настоятелем був протоієрей Димитрій Садов'як.
З 27 листопада 2015 року настоятелем є доктор наук із богослів'я, професор протоієрей Олександр Трофимлюк.
